§ 9.6. Про біологічний вплив малих доз

Проблема точного визначення наслідків впливу на людину малих доз була і залишається актуальною і не розв’язана до кінця. На жаль, окрім наукового значення і змісту вона з самого початку була «забарвлена» політичними та ідеологічними аспектами.

Наприклад, кілька десятиліть з політичних міркувань у Радянському Союзі висвітлення питань біологічної дії іонізуючих випромінювань було і неповним, і одностороннім. Аж до його розпаду нічого не повідомлялося про нещастя, аварії і катастрофи, рівні забруднення і ризику для населення. Мотивація була досить «оригінальною», бо мовчання виправдовувалося гострою потребою захистити людей від радіофобії, небезпечної панічної поведінки, неврозів, розладів психіки тощо.

Водночас у пресі й науково-популярній літературі настійно наголошувалося, що навіть одинична швидка і заряджена частинка може спричинити непоправне пошкодження молекули ДНК і народження нащадка з невиліковними генетичними дефектами. Ці пояснення обов’язково закінчувалися «науково обґрунтованою» критикою мілітаристів-американців за ядерне бомбардування Японії у 1945 році, за випробування ядерної зброї тощо. Замовчувалися власні надвипробування і забруднення, зате американців «авторитетно» зараховували до «поганих», себе — до «гарних».

У шкільному курсі фізики кілька уроків відводилося на виклад питань ядерної фізики, критику США, але не давалося жодних знань з основ дозиметрії, не формувалося правильного уявлення про дію іонізуючого випромінювання на людину. Утримування практично всього населення у мороці незнання дуже придалося керівництву СРСР у момент катастрофи на ЧАЕС, коли сотні тисяч людей було свідомо піддано комплексному обстрілу усіма можливими видами випромінювання. Досить було пообіцяти подвійну чи потрійну зарплату, щоб позбавлені найменшого уявлення про справжній рівень небезпеки робітники, шофери, навіть інженери погоджувалися на несподівані «заробітки».

За кордоном рівень знань населення був не набагато вищий, ніж в СРСР, бо там більшість взагалі не вивчала ядерної фізики в школі чи ліцеї. Головною їхньою перевагою було те, що в розвинених країнах ті, хто бажали, могли легко знайти правдиву інформацію і про ядерні випробування, і про можливий вплив на довкілля ядерних електростанцій та інших пристроїв з радіонуклідами.

Втім, і там не все було так добре. За роки глобального змагання з СРСР і його «табором» у США та інших країнах сформувався численний загін осіб, які були економічно зацікавлені і у виробництві ядерної зброї, і в розширенні ядерної енергетики. Хоч порівняно демократичний устрій цих країн давав голос і критикам такого підходу, та не вони вирішували глобальні політичні питання.

Ще далі від важелів управління було населення західних країн, думка якого аж до останніх років у таких питаннях, як доцільність того чи іншого типу реакторів чи ядерної зброї, вважалася, як мінімум, «некомпетентною», як максимум — «дитячою» і не вартою уваги «справжніх фахівців».

Оскільки швидко змінити усталені уявлення сотень мільйонів людей неможливо, то, на думку авторів, змальована тут ситуація з невеликими змінами існує й зараз. Ці зміни внесла катастрофа на ЧАЕС і про них ітиметься далі.

Звернімося до проблеми малих доз і визначення межі, або порога, реальної небезпеки для здоров’я як однієї особи, так і всього людства з боку іонізуючого випромінювання довільного походження.

«Малими» умовно називають дози, які в 2—3—4 (5?) разів перевищують отримані населенням різних ділянок поверхні Землі внаслідок зовнішнього і внутрішнього опромінення, спричиненого наявними у довкіллі природними радіонуклідами.

Уже на цій стадії виникають перші ускладнення. Практично немає авторитетної критики даних, які входять у наведену таблицю, для джерел природного іонізуючого випромінювання та їх відносного значення, а також для середньої дози за рік для майже всіх людей на Землі (табл. 33).

Таблиця 33. Джерела і дози природного опромінення людини
Джерело опромінення Доза, бер/рік Частка цього джерела у річній дозі, %
Радон 0,09—0,11 45—55
Калій-40 0,024—0,036 12—18
Космічні промені 0,028 14
Уран + радій 0,026 13
Торій + радій 0,016 8
Разом 0,20 100

Немає переконливих заперечень і того, що лише третину (приблизно 0,065 бер) повної дози утворюють зовнішні джерела, а 2/3 — ті радіонукліди, що розпадаються всередині нашого тіла: калій-40 у м’яких тканинах, радій — у кістках, радон — у легенях.

Певне уявлення про місце і кількість щосекундних розпадів радіонуклідів у нашому тілі та про зовнішнє опромінення за цей короткий час дає рис. 37.

Рис. 37. Кількість, види розпадів щосекунди (природний фон)

Проблемою є рівні перевищення наведеної середньої дози в багатьох місцях Землі. Справді, вона у 2—3 рази більша у багатьох гірських зонах (виходи збагачених ураном порід і посилення потоку від позаземних джерел). На меншій площі спостерігається ще більша середня річна доза для постійного населення з десятків тисяч осіб. Добре відома «торієва смуга» у штаті Керала (Індія), де подекуди дози сягають 0,8—1,2 бер. У Бразилії (зона міста Гуанапара) ще більше: від 1,5 до 2 бер. Під час інтенсивних пошуків родовищ урану і торію геологи знайшли місця локального перевищення середнього природного фону мало не в кожній країні (відомі такі зони й на території України).

Уважне дослідження стану здоров’я населення цих «опромінюваних» місцевостей і порівняння зі здоров’ям сусідів, що живуть у тих же кліматичних умовах, але в слабшому радіаційному полі, не виявило помітного негативного впливу підвищеного в кілька разів природного фону іонізуючої радіації. Саме ця обставина й ускладнює визначення «малих» доз, встановлення тієї порогової дози, розпочинаючи з якої чітко виявляється негативний вплив радіації природного типу на здоров’я людей.

Однозначної і загальновизнаної відповіді на ці питання немає і дотепер. Є навіть підстави вважати, що її можуть і не знайти до того (вже близького) моменту, коли людство змушене буде вибирати шляхи — йти далі «разом з радіацією», потроху нарощуючи рівень радіаційного поля, чи відмовитися від виробництва і використання всіх штучних радіонуклідів.

Складність вибору ще й у тому, що наші знання з радіобіології дотепер неповні. Висновки з малої кількості фактичних даних явно неоднозначні й суперечливі через брак і неповноту інформації.

Логіка й послідовність міркувань, звичайно ж, є певною силою, але люди вже не раз обпікалися і під час опори на «здоровий глузд», і під час використання науки. Втім, чимало людей не поспішають сприймати «логіку», керуючись власними почуттями, інтуїцією, емоціями. Записувати їх у «дилетанти» й ігнорувати їхню думку, на наш погляд, аж ніяк не можна.

Звичайно, ідеальним був би варіант надати кожному громадянинові якнайповнішу інформацію про найтонші особливості дії слабкого іонізуючого випромінювання. Це, на нашу думку, допомогло б всім полегшити вибір, зробити його точним, свідомим і обґрунтованим.

Спробуємо надати читачам таку інформацію як базу для власних рішень.

Експерти сходяться на тому, що абсолютно екологічно безпечною є повна відсутність іонізуючого випромінювання. Та спроба досягти такого стану найближчого довкілля людини є лише мрією без шансів здійснитися у майбутньому. Причина полягає у великому поширенні природних радіонуклідів, їх «розпорошеності» і, почасти, безперервному утворенні нових нестійких ядер під впливом космічного проміння.

В оцінюванні характеру впливу малих доз на людину фахівці поділяються на дві групи. Перша обстоює ту думку, що природний фон шкідливий для людини, а його посилення вдвічі внаслідок радіонуклідних викидів з АЕС та інших установок збільшить цю шкоду як мінімум вдвічі (можливо, у 3—4 рази). Аргументація цієї групи спирається не на прямі вимірювання чи експериментальні підтвердження такого посилення негативного впливу радіації на населення, а на логіку й сучасне уявлення про стадії біологічної дії іонізуючого проміння на живу речовину.

Отже, перша група категорично відкидає будь-яке порушення природного радіаційного поля, виступає проти як концентрованих, так і дифузних викидів навіть малих кількостей створених людьми радіонуклідів. На практиці це означає закриття ядерних електростанцій, майже повне припинення використання ізотопів і всіх ядерних технологій.

Друга група менш однорідна і додатково може бути поділена на «оптимістів» та «поміркованих». Спільним для них є допущення можливості збереження ядерної енергетики й технологій за певних умов, а також припустимість модифікації природного радіаційного фону. Зазначені підгрупи розходяться насамперед у визначенні знака дії малих доз та рівня допустимості збільшення радіаційного фону середовища проживання людей.

«Оптимісти» вважають, що природна радіація — благо для біосфери загалом, а отже й для людства. Хоч їх аргументація досить широка, ми обмежимося найсуттєвішим:

  • медики не виявили ознак погіршення здоров’я аборигенного населення зон з 3—4-, навіть 8-кратним перевищенням середнього значення природного радіаційного фону. Відтак, такі умови не можна вважати несприятливими для людини;
  • наявність у живих істот репараційних структур, спеціалізованих на усуненні радіаційних пошкоджень, «потребує», щоб вони, образно кажучи, «мали роботу» (система, яка «не працює», ліквідовується і знищується самим організмом!). Відомо, що нормальна і збалансована робота всіх систем нашого тіла є обов’язковою умовою міцного здоров’я. Відключення, ослаблення чи повна ліквідація репараційних структур небезпечна сама по собі. Вона нерозумна й у віддаленій перспективі, бо існує, хай і дуже мала, ймовірність несподіваного посилення потоку космічних променів. Погодьтеся, що на такий екстремальний випадок краще мати якнайпотужніші структури усунення радіаційних пошкоджень;
  • еволюція біосфери від «простого до складного» відбувалася через генні мутації, а останні, як відомо, викликаються багатьма чинниками. Серед них чи не найбільше значення належить дії проміння природних радіонуклідів. Кожний вид має певну кількість особин з генними відхиленнями, у решти гени мають «помилки» меншого значення. Ця природна різноманітність особин багато важить для виживання виду, коли швидко й істотно змінюються умови довкілля.

Генетики вважають, що кожний вид платить своєрідний «податок» у вигляді невеликої кількості дефектних організмів, поява яких частково спричинена дією радіонуклідів, за потрібну різноманітність, готовність до змін, до боротьби за виживання.

Отже, «оптимісти» переконані, що немає ризику значної шкоди здоров'ю людства в близькому чи далекому майбутньому від підвищення природного радіаційного фону в кілька разів. Проте, і це важливо, таке збільшення не повинно порушувати його рівномірності, призводити до появи нових видів променів, локального великого підвищення фону, концентрації радіонуклідів в окремих видах найпростіших, рослинах чи тваринах.

Підгрупа «поміркованих» не наголошує на «обов’язковості і корисності» природного радіаційного фону і спирається насамперед на відсутність помітної шкідливості його дії на людей, залучаючи дані про застосування лікарями контрольованої кількості радіонуклідів (типу радонових вод тощо) у санаторіях і лікарнях.

Вони, як і «оптимісти», вважають можливим техногенне підвищення радіаційного фону на поверхні Землі, але невелике, приблизно до рівня 0,5 бер на рік (за умови збереження однорідності та інших згаданих вище характеристик).

На думку «поміркованих», доза 35 бер за все життя людини не призводить до якихось помітних шкідливих наслідків. Якщо саме такою ціною можна буде розв'язати всі енергетичні проблеми цивілізації, уникнути «парникового ефекту», врятуватися від голоду і колапсу, то суворо контрольована ядерна енергетика з гарантією від катастроф «чорнобильського типу» тимчасово допустима.

Сподіваємося, викладена інформація допоможе нашим читачам виробити аргументовану власну позицію стосовно як ядерної енергетики, так і всіх ядерних технологій. Деякі «технічні» дані ми сподіваємося додати під час викладу причин і наслідків Чорнобильської катастрофи.

X

Вхід

Завантажую...