§ 6.2. Про концентрації та рівні забруднення

Уявлення про сутність екології все ще не відповідає її значенню і складності завдань. Чимало осіб сприймають її як заклик до того, щоб не рвати квіточки, не топтати травичку і не трощити гілочок.

У нашій країні таке ставлення до екології почасти є сумним наслідком радянських часів. Тоді існувала справжня прірва між групою екологів (нечисленні фахівці з проблеми охорони природи), які були спостерігачами або ж теоретиками, та значно численнішими фахівцями з промислової санітарії. В руках останніх був комплект (неповний!) приладів для вимірювання рівня забруднень на підприємствах.

Життя вже досить давно змусило зайнятися захистом працівників від шкідливих речовин. Та великого розмаху ці зусилля набрали у XX ст., коли робітничі профспілки почали ефективніше захищати здоров’я своїх членів і було прийнято перші закони із соціального захисту осіб на небезпечних і шкідливих виробництвах. Для забезпечення нормальної тривалості «виживання» працівника в таких умовах запровадили нормування рівня забруднення.

Основою такого нормування є поняття «гранично допустима концентрація» (ГДК) забруднюючих речовин в оточуючому середовищі (у повітрі цехів і поза ними, воді, ґрунті тощо). Власне, є кілька варіантів гранично допустимих концентрацій:

  • ГДК робочої зони — повітряного простору до висоти 2 м над підлогою. Йдеться про зону, де перебувають працівники упродовж зміни, тому забруднення діють на них 8—9 год щодня (ГДК-8);
  • середньодобова ГДК застосовується у тому разі, коли люди мають постійно жити у забрудненому середовищі, покидаючи його лише зрідка (ГДК-сд);
  • максимальна разова ГДК передбачає перебування людини у забрудненій зоні впродовж 20 хв без подальшої суттєвої шкоди для свого здоров’я (ГДК-20).

Аналогічно існують ГДК для рівнів забруднення води, ґрунту, їжі тощо.

Встановлення меж окремих видів ГДК — непросте завдання, яке не можна вважати розв’язаним. Складність, очевидно, полягає в тому, що людей не можна використати для дослідів, які виконуються з білими мишами чи кроликами. Для визначення порога реакції людини на забруднюючі агенти останнім часом застосовують щораз чутливішу апаратуру, яка вимірює нервові і мозкові потенціали, «знімає» покази тих численних природних датчиків, які є у людському тілі.

Ці дані, очевидно, дають змогу зробити певні висновки про значення ГДК-20, але малозастосовні для встановлення двох інших варіантів «довготривалих» ГДК. Останні одержують переважно в результаті тривалих спостережень за здоров’ям груп мишей чи інших лабораторних тварин, яких поміщають в умови з різними рівнями забруднення. Отримані дані за спеціальною методикою переносять на людину, встановлюючи таким чином ГДК-сд чи ГДК-8. Так зібрано чималий фактичний матеріал зі спостережень за станом здоров’я великих груп працівників. Він дає змогу пересвідчитися, що встановлені ГДК справді не ведуть до помітних змін здоров’я людей навіть тривалий час.

Неоголошені змагання між тими, хто встановлює і запроваджує стандарти на ГДК, та численними хіміками, що винаходять і застосовують на практиці нові й нові речовини, безнадійно програють перші. Хоч вони вже мають у своєму розпорядженні ГДК для більш як тисячі забруднюючих речовин у воді, приблизно 600—700 летких агентів у повітрі, кількасот шкідливих речовин у ґрунті, та це надто скромний доробок, якщо порівняти з успіхами «хіміків». Фахівці-хіміки встигли синтезувати не менше 6 млн неіснуючих у природі сполук (переважно органічних), запровадити у виробництво десятки тисяч із них.

Якщо додати, що встановлено лише кілька десятків ГДК для сумішей токсичних речовин (одночасної присутності кількох різнохарактерних забруднюючих агентів), то ситуація видається ще похмурішою.

Очевидно, без інтенсифікації роботи «вимірювачів» і медиків уявлення людей про справжній рівень забруднення середовища свого проживання тільки погіршуватиметься. Надто багато нових речовин атакують нас з усіх боків.

Помиляються ті, хто сподівається сховатися від забруднень у сучасному будинку. Вони атакуватимуть їх і там, про що свідчать дані табл. 16.

Організм людини всіма силами захищається від ушкодження шкідливими речовинами. До певної межі нирки і печінка справляються зі знешкодженням токсинів чи канцерогенів, але не всюди, не завжди і не до кінця. Великі частинки пилу непогано вловлюються і знешкоджуються у верхній частині дихальних шляхів. Ситуація значно гірша з ультрадрібним пилом, який з потоком повітря вільно проникає в альвеоли, осідаючи на стінках. Лікарям добре відомі «легені курців», чорна поверхня яких дуже подібна до шару свіжого гудрону.

Атмосфера, води і ґрунти в Україні надто часто і в багатьох місцях характеризуються перевищенням гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин (цифрові дані наводяться далі).

Може виникнути здивування — чому ще не всі захворіли внаслідок цього? Якщо ще раз звернутися до поняття ГДК-сд, то можна дійти висновку, що її рівень гарантує не захворювання, а відсутність очевидного чи помітного впливу на здоров’я навіть після років перебування в таких умовах.

Значення всіх ГДК встановлюється з певним запасом безпеки. Це означає, що пороговий рівень забруднення з помітною шкідливою дією ділиться на коефіцієнт, більший за одиницю. Тому помірне перевищення ГДК-сд не призводить до швидкої деградації здоров’я всього населення міста. Що більше перевищується ГДК, то швидше і в більшого відсотка населення з’являться симптоми негативного впливу. Вкрай прикрою є та обставина, що першими страждають вагітні жінки та немовлята. Добре здоров’я цієї частини населення певної місцевості є надійним індикатором помірного впливу чи майже повної відсутності шкідливих для людей сполук.

Таблиця 16. Забруднення сучасних житлових приміщень і його наслідки
Речо­ви­на/агент Джерело Хвороби та інші наслідки
Чадний газ (CO) Печі, нагрівачі, неповне окислення органічних решток у льохах тощо Смерть за концентрації понад 0,2%. Для менших — головний біль, уражен­ня системи дихання
Метан Газові прилади Вибухи, пожежі, отруєння
Оксиди азоту Печі, плити, відкрите полум'я Ураження легенів, біль голови. Дитячі хвороби
Дим Паління тютюну Рак легенів, ураження легенів і мозку
Бензо­пірен Цигарки, печі Рак легенів
Метилен­хлориди Фарби Нервові хвороби, діабет
Три­хлор­етан Аерозольні балони Ураження дихання і мозку
Тетра­хлор­етилен Одяг після хімічного чищення Рак. Ураження нервової системи, нирок, печінки
Фор­маль­дегід Меблі та ін­ші предмети Ураження очей, мозку та системи дихання
Хлоро­форм Гарячий душ з хлорова­ної води Рак
Стирен Штучні килими Ураження нирок і печінки
Азбест Ізоляція труб, вінілові покриття Рак. Ушкодження легенів
Бактерії, віруси, грибки Зволожувачі кондиціо­нерів, люди, тварини Грип, «хвороба легіонерів» та ін.
Радон Ґрунт, стіни з бетону, граніт Рак легенів
Шум Всі гучномовці Деградація слуху, неврози
Електро­магнітні хвилі Дефектні НВЧ-печі та прилади Пошкодження очей

Наведемо значення двох ГДК для найпоширеніших забруднень повітря.

Таблиця 17. Гранично допустимі концентрації деяких речовин у повітрі
Речовина ГДК-сд, мг/м3 ГДК-20, мг/м3
Пари ртуті 0,0003  
Пари свинцю 0,0003  
Фенол 0,003  
Формальдегід 0,003  
Аміак 0,004  
Пари фтороводню 0,005 0,02
Сірководень 0,008 0,03
Оксиди азоту 0,04  
Сірчистий газ 0,05 0,5
Сажа (кіптява) 0,05 0,15
Пари сірчаної кислоти 0,1 0,3
Пил нетоксичний 0,15 0,5
Чадний газ 1,0 3,0

У читачів може скластися хибне враження, що загрози чатують на нас лише на виробництві, а вдома ми у значно більшій безпеці. Насправді це зовсім не так. Якщо одного «чудового» дня засоби масової інформації почнуть щовечора повідомляти про всі випадки отруєння з вимушеним зверненням до лікарів, то ми будемо вражені тією обставиною, що на одного потерпілого на робочому місці постійно припадає п’ятдесят отруєних «у домашніх умовах».

Фахівці підрахували: в наших домівках можна зустріти будь-що з приблизно 60 000 небезпечних субстанцій (рідких, твердих і газоподібних). Ті, хто рятує потерпілих від наслідків ближчого ознайомлення з токсичними властивостями цих речовин, неспроможні і безсилі попередити і запобігти трагедіям. Наприкінці 80-х років XX ст. у Радянському Союзі зазначалося щороку приблизно 1 000 000 (один мільйон!) гострих отруєнь, які якщо і входили у статистику, то в рубрику «побутовий травматизм». Вас цікавить, скільки ж гинуло? На щастя, не всі, «лише» близько 50 000 щороку. Погодьтеся, це надто багато.

Але й це ще не все. Значна частина врятованих вже до смерті (очевидно, дуже прискореної) не могла позбутися наслідків «побутової хімічної війни».

Задумайтеся над цими рядками. Не поспішайте втягувати в себе, наче пилосос чи помпа, все, що перебуває в межах досяжності.

X

Вхід

Завантажую...