§ 5.6.6. Про мінеральні ресурси планети

На початку своєї еволюції з усіх мінералів люди масово використовували лише кремінь. З тих прадавніх часів все змінилося і чимало науковців займаються вивченням мінеральних ресурсів не лише своєї країни, а й регіону і навіть світу, а сотні мільйонів осіб їх добувають, переробляють і виготовляють багато виробів — від цегли до надважливих кристалічних електронних схем («чипів»).

Особливо складне завдання постає перед тими, хто намагається одночасно врахувати ресурси, ймовірність розширення видобутку, а головне — передбачити ціну на продукцію гірничорудних підприємств на світовому ринку. Останнє є питанням якщо не життя і смерті, то рівня життя жителів більшості країн. Часто їх благополуччя повністю визначається ціною на один-єдиний продукт (боксит, мідну руду тощо), який видобувається у цій країні.

Хоча й можна зверхньо називати такі країни «сировинними придатками розвинених капіталістичних країн», та не варто звинувачувати їх жителів у тому, що вони обмінюють на потрібні їм речі єдине своє багатство. Інколи їм щастить (ми згадували арабські країни Перської затоки) і вони зі злиднів і відсталості досить швидко досягають добробуту, розвивають промисловість і перестають залежати від продажу цього єдиного продукту.

Коротко оцінити забезпеченість світу мінеральними ресурсами досить важко. Чимало їх видів належать до «стратегічних» і дані про них неповні й суперечливі. Запаси нових родовищ можуть або приховуватися, або перебільшуватися (експерти вирішують, що саме позитивніше вплине на прибутки країн від продажу відкритих ресурсів). Не можна покладатися на публікації у відкритій пресі, бо їх автори мають свої причини проголошувати початок чергової кризи з тим чи іншим металом або мінералом. То хвиля публікацій переконує всіх у тому, що свинцю у родовищах залишилося ледь до найближчого Різдва, то виявляється, що зі свинцем не так і погано, а от срібла вже немає навіть у тих, хто його раніше видобував і продавав.

Якщо проаналізувати стан і перспективи сировинного забезпечення людства глибше, то виявиться, що гострої кризи вичерпання елементів, речовин і мінералів не існує. Геологи попрацювали так добре, а материки такі великі, що проголошені запаси мінеральних ресурсів забезпечують світову промисловість на 20, 30, 40, 50 і більше років. Перспективні ж запаси (за окремими винятками) ще більші.

Та проблема все-таки є! Вона полягає у тому, що переважну більшість металів та інших потрібних речовин доводиться і видобувати, і продукувати з руди з великими витратами енергії. Нині саме «енергетична ціна» кінцевого продукту визначає долю родовища: якщо витрати енергії на видобуток і виробництво малі і гарантується вигода після продажу на світовому ринку, то все оживає на місці відкриття геологів. Підводиться дорога, ростуть житлові, адміністративні і виробничі споруди, у тіло Землі заглиблюється шахта чи кар’єр.

Однак це завжди має негативні екологічні наслідки. Мінімізувати їх — складне завдання, і прикладів вдалого господарювання гірничорудних підприємств мало. Один з них придумали норвежці, сумістивши шахту для видобування руди і мінералів біля одного зі своїх міст зі спорудженням тунелю до недоступного раніше для жителів плато. В одній з великих утворених штучних печер вони збудували спортивний зал. Залишки переробленої руди було використано як будівельний матеріал. Довкілля не було спотворене, а городяни отримали тунель, дороги і споруди.

Не менш перспективним з погляду екологів є повне вилучення з руд всіх корисних елементів, що містяться в них. Та для цього необхідно не лише розробити принципово нові технології використання руд (втім, є чимало вдалих прикладів не тільки за кордоном, а й в Україні), а й розширити енергетичні можливості людства.

Для ілюстрації цього складного співвідношення між ресурсами і можливим часом їх вичерпання наведемо табл. 14.

Отже, таблиця ще раз свідчить про те, що прогнози часу вичерпання тих чи інших ресурсів частенько роблять для залякування споживачів продукту і досягнення підвищення ціни на нього на світовому ринку. Наприклад, золото, ртуть, олово, срібло, цинк, свинець і навіть мідь мали б уже вичерпатися, як передбачалося прогнозами фахівців у 1970 р.

Таблиця 14. Невідновлювані природні ресурси деяких важливих для світового господарства елементів
Еле­мент, ре­чо­ви­на Оцін­ка ре­сур­сів у 1970 р., т Вис­та­чить на ... ро­ків пос­тій­но­го спо­жи­ван­ня На ... ро­ків дій­сно­го (зро­ста­ння) спо­жи­ван­ня Оці­нка ре­сур­сів у 1990 р., т
Алю­мі­ній 1,2 млрд 100 31 15 млрд
За­лі­зо 100 млрд 240 93 600 млрд
Мідь 0,3 млрд 36 21 1 млрд
Хром 7,8 млрд 420 95 20 млрд
Сви­нець 0,1 млрд 26 21 0,2 млрд
Мар­га­нець 0,8 млрд 97 46 3 млрд
Цинк 0,1 млрд 23 18 0,4 млрд
Ртуть   13 12 0,2 млн
Ко­бальт 2,2 млн 110 60 9,0 млн
Мо­ліб­ден 4,9 млн 79 34 15,0 млн
Ні­кель 67 млн 150 53 200 млн
Оло­во 7 млн 17 15 10 млн
Воль­фрам 1,3 млн 40 28 6 млн
Срі­бло 0,16 млн 16 13 0,5 млн
Пла­ти­но­ві 12160 130 47 50000
Зо­ло­то 10010 11 9 ???

Та цього не сталося! Ресурси більшості цих елементів навіть збільшилися. Навіть золота щороку видобувають з надр понад 2000 т!

Отже, ситуація з основними невідновлюваними мінеральними ресурсами поки що далека від критичної. Втім, найпередбачливіші споживачі думають про майбутнє і вживають необхідних запобіжних заходів. Одні просто накопичують елементи з табл. 14 (і не згадані в ній), бо «родієвий» запас нічим не гірший від всім відомого «золотого». Інші і накопичують, і змінюють технології у напрямку максимального скорочення речовин, які видаються їм дефіцитними у майбутньому (перший кандидат — срібло). Вже створено кілька фотографічних процесів, які зовсім не потребують срібла. Дуже швидко розвивається оптоволоконна техніка зв’язку, де місце досить дефіцитної і дорогої міді з успіхом зайняли волокна зі скла. Погодьтеся, що для переважної більшості країн світу немає якихось проблем з піском, який є вихідною сировиною для оптоволоконних кабелів.

Нарешті, дедалі більше країн метали та інші речовини вилучають зі «списаної» техніки (цивільної та військової) і використовують повторно. Дехто вже й пристосувався купувати таке «сміття» у сусідів. Ось і в нас вистачає «титанів винахідництва», які зрізають десятки кілометрів ліній електромереж для створення алюмінієвого брухту й продажу його за безцінь багатшим сусіднім країнам.

З огляду на сказане екологічно розумними і раціональними діями є економія й розвиток нових технологій, які б виключали споживання дефіцитних ресурсів.

X

Вхід

Завантажую...