Схожість між угрупованнями

Схожість між угрупованнями

Класифікація рослинних угруповань, запропонована Раункієром, приводить до висновку про виникнення схожості між угрупованнями.

Класичний тип рослинності, подібний «середземноморському» маквісу (макі), можна побачити як на берегах Середземного моря, так і в Каліфорнії, Чилі, Південній Африці і Південній Австралії. Всі ці області характеризуються майже однаковими кліматичними умовами. Однотипність рослинного покриву стає очевидною як при вивченні аерофотознімків, так і при швидкому огляді ділянок місцевості з автомобіля; однак таксономічні списки видів (і навіть родин, які ними представляються), які зустрічаються в цих областях, жодних вказівок на схожість не містять. Описати і виміряти цю схожість виявилось незвично важкою справою. Часто вона проявляється в «архітектурі» різних рослин, але охарактеризувати її кількісно не так просто. В цьому полягає причина частого вживання розпливчатих, якісних термінів — таких, як «чагарник», «груба поросль», «скреб». Були, втім, і більш серйозні спроби розробити і уточнити способи опису життєвих форм вищих рослин, незалежних від їх таксономічної приналежності.

Найбільш простою, а в багатьох сенсах і найбільш задовільною класифікацією життєвих форм рослин, яка не враховує їх систематичного положення, досі залишається класифікація, запропонована данським ботаніком Раункієром (Raunkiaer, 1934). Ріст пагонів вищих рослин визначається закладкою меристем в точках росту, і Раункієр поділив рослини за тим, де розташовані і як захищені їх верхівкові меристеми. На рисунку 1 наведено декілька прикладів «спектрів Раункієра» для флор різних областей; вони зіставлені зі спектром, отриманим Раункієром з вибірки з «Index Kewensis» (зведення, яке містить згадки всіх відомих і описаних в його часи видів; світова флора представлена в ній неповно, оскільки тоді, як і зараз, тропіки були відносно мало вивчені). Впадає в око вражаюча схожість між типами рослинності різних областей; вона показує, що середовищу існування можуть відповідати не лише організми, але й цілі ценотичні комплекси.

Рисунок 1 — Методом Раункієра можна порівнювати цілі рослинні угруповання. А. Відносне число видів, які належать до тієї чи іншої життєвої форми, у випадковій вибірці зі світового флористичного списку (Index Kewensis). Б. Спектр життєвих форм рослинності двох тропічних острівних груп. В. Спектри життєвих форм рослинності двох областей помірного поясу. Г. Спектри життєвих форм рослинності двох посушливих місцевостей. Д. Спектри життєвих форм рослинності двох арктичних областей.

Методи Раункієра є певним кроком на шляху до побудови вичерпної екологічної класифікації угруповань; пізніше робились спроби ці методи вдосконалити. Всім класифікаціям властиві одні й ті ж недоліки: складність віднесення видів до тієї чи іншої категорії, а також суб'єктивність критеріїв, за якими класифікуються як самі види, так і умови їх існування. Ці методи залишаються лише кроками на довгому шляху до встановлення природи і глибини відповідності між середовищем і цілими угрупованнями, але все-таки справжня перевірка того, чи існує така відповідність насправді, починається саме з них. Аналогічні роботи з вивчення відповідності між середовищем і угрупованнями тварин робились рідко. Один з небагатьох прикладів — дослідження угруповань тварин в Середземномор’ї, виконане Коуді і Муні (Cody, Mooney, 1978).

X

Вхід

Завантажую...